Навіщо проводити щеплення дітям?
Навіщо проводити щеплення дітям?
Вакцинація на даний момент є найкращим способом захисту від інфекційних захворювань. Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, гепатит В, гемофільну інфекцію, дифтерію, кашлюк, правець, кір, епідемічний паротит та краснуху в Україні є обов'язковими!
За даними ВООЗ вакцини та забезпечення чистою водою – найважливіші заходи у сфері громадського здоров’я. Щороку вакцини рятують життя від 2 до 3 мільйонів людей по всій планеті, і ця цифрі могла би збільшитися завдяки глобальному охопленню вакцинаціює.
При належному охопленні населення вакцинацією (95-98%) створюється так званий «колективний імунітет» - це ті умови, коли інфекція не має можливості поширюватися. Проте, якщо йдеться про правець, то тут ми можемо говорити тільки про імунітет індивідуальний. Тільки, отримавши всі необхідні щеплення кожна конкретна людина може бути впевнена, що при травмі вона захищена від хвороби і болючої смерті від правцю.
На початку 90-х був покладений початок знищенню десятиліттями створюваної системи профілактики інфекційних захворювань. А в підсумку – спалахи кору, поліомієліту, дифтерії, які можна було б попередити завдяки вакцинації.
Багато вчених пишуть книги й наполегливо виступають проти вакцинації, але розплачуємося за це ми. Здоров'ям і життям наших дітей.
Питання - робити щеплення чи ні, виникати не повинно, занадто вже страшні ускладнення бувають після дифтерії, епідемічного паротиту (свинки), краснухи, кашлюку, кору, не кажучи вже про гепатит В.
Характерна для людини реакція на спробу захистити його від того, із чим він ще не зіштовхнувся. "Не бачу, не знаю, а значить цього немає" (доки грім не вдарить). Навряд чи потрібно переконувати в необхідності щеплення проти гепатиту B людину, у якої тільки що виявили носійство цього вірусу. Тобто, на момент, коли людина зіштовхується з фактом інфекції, займатися профілактикою (робити щеплення) уже пізно або даремно.
Небезпечно це хоча б тому, що дитина ризикує перехворіти всіма інфекціями доти, поки мама, нарешті, не переконається, що навколо її і її дитини є й туберкульоз, і гепатит B, і кашлюк, і правець.
Природнього специфічного (тобто спрямованого проти конкретних вірусів і бактерій) імунітету не існує. Так, існують уроджені неспецифічні механізми - утворення інтерферону, деякі речовини на шкірі й слизових (лізоцим), крові, але "природнього" уродженого імунітету проти гепатиту B, дифтерії, правця, туберкульозу, на жаль, не існує, інакше навіщо б потрібно було винаходити щеплення?
"Імунітет передається під час годівлі". Так, ми все прекрасно знаємо про те, що антитіла матері передаються із грудним молоком. Але ми не знаємо напевно чи досить їх, що це за антитіла й проти чого вони є, а проти чого їх немає? Чи всієї мами перед вагітністю роблять обов’язкові ревакцинації проти дифтерії й правця? Чи всі вони хворіли на кашлюк або робили всі щеплення? І нарешті, наскільки ми переконані в тім, чи є в матері потрібні антитіла і у якій кількості, адже таких досліджень ніхто ніколи не проводить? Чи варто сподіватися на те, у чому не можна бути впевненим? Чи поїдете ви на машині, не знаючи, чи є в неї гальма чи ні?
Але було б також помилкою думати, що сучасна вакцинологія зовсім не враховує факту передачі імунітету з молоком матері. Зокрема, однією з причин, чому щеплення проти кору, епідемічного паротиту й краснухи рекомендуються до проведення з 12 (мінімум з 9) місяців, є те, що в більшості матерів є імунітет до цих інфекцій (у зв'язку з їхньою широкою поширеністю), і, отже, цей імунітет передається із грудним молоком при годуванні.
Правцева паличка, всупереч поширеній думці про сільські стайні, є не тільки на селі й живе не тільки в кишечнику коня. Правцеві клостридії живуть у кишківнику людей і зустрічаються в міських умовах. Чудові здатності палички до виживання в навколишньому середовищі добре відомі. Так, у міських умовах можна зустрітися з правцевою паличкою.
Поліомієліт. Якщо не робити ОПВ, то в цьому випадку дитина однаково ризикує одержати вакцинний вірус від тих дітей, хто все-таки одержав це щеплення й результат цієї зустрічі може бути непередбачений. Більшість випадків вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту реєструється саме в "контактних" дітей, які не вакциновані або вакциновані з порушенням календаря щеплень.
Легеневі форми туберкульозу при правильному введенні БЦЖ не можуть бути ускладненням, тому що для цього мікобактерії зі шкіри повинні потрапити в легені, чого не відбувається. Шкіра - останнє місце, де мікобактерія здатна жити й розмножуватися, і саме тому для щеплення БЦЖ обраний внутрішньошкірний спосіб. Так, бувають шкірні форми туберкульозу, але їм передують грубі порушення імунітету (наприклад СНІД). На сьогоднішній день доведено, що щеплення БЦЖ володіє 80%-вою ефективністю в профілактиці важких форм туберкульозу в дітей, особливо, немовлят від туберкульозного менінгіту, тому щеплення проти туберкульозу серед немовлят рекомендований ВООЗ для країн, де виявлена інтенсивна циркуляція мікобактерії, а Україні в цьому плані похвалитися немає чим, на жаль.
У чому зміст щеплень проти гепатиту В здоровим дітям на першому році життя? Вакцинація від гепатиту В - це внесок у здоров'я дитини в майбутньому. При захворюванні гепатитом B на першому році життя, дитина з майже 100%-вою імовірністю стає хронічним носієм інфекції й, відповідно, її розповсюджувачем. По-друге, можна бути впевненим, що хоча б на найближчі 10-15 років кожна дитина буде захищена від гепатиту B при всіх умовах. Вакцинація покликана захистити й тих малят, які народилися від матерів-носіїв вірусу гепатиту. Крім усього іншого, робити щеплення на першому році життя зручніше - дитина й так отримує щеплення, тому введення вакцинації проти гепатиту B не вимагає окремих візитів до лікаря. Щеплення проти гепатиту B на першому році життя включені в календарі щеплень ВСІХ розвинених країн, і кращого доказу визнання щеплень проти гепатиту В як відмінного заходу щодо контролю над інфекцією, напевно, не знайти.
У дітей і дорослих із хронічними захворюваннями інфекції, від яких захищають вакцини, протікають значно важче й приводять до більшого числа ускладнень. Як приклад можна привести більше важкий плин кору у хворих з розладами харчування, інфікованих туберкульозом і ВІЛ, кашлюку в недоношених дітей, краснухи у хворих із цукровим діабетом, грипу у хворих із бронхіальною астмою, пневмококової інфекції у хворих із захворюваннями крові, вірусних гепатитів у хворих із захворюваннями печінки, вітряної віспи у хворих з лейкозом. Обгороджувати таких дітей від щеплень просто нелогічно.
В Україні дітей вакцинують згідно до Національного календаря щеплень. Він визначає оптимальний вік дитини для кожного щеплення, термін для ревакцинації (повторного введення вакцини) та «відстань» між застосуванням різних вакцин. Усі щеплення поділяються на дві групи: обов’язкові та рекомендовані.
Обов’язкові щеплення фінансуються з державного бюджету. За законом, без довідки про наявність обов’язкових щеплень за віком дитина не може відвідувати дитячий садок та школу.
Рекомендовані щеплення – не означає непотрібні! МОЗ наполегливо радить робити ці щеплення, але вже за власний кошт родин.
Зробити щеплення дитині – означає дати їй дещо дуже цінне: надійний захист від небезпечних захворювань!
Підготувала лікар-епідеміолог
Снятинського відділу
Коломийського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Олександра Томашовська
