Щодо протидії торгівлі людьми
Торгівля людьми, зокрема дітьми, є порушенням прав і суперечить міжнародним нормам та Конституції України. Сучасні форми експлуатації та нові виклики, що їх переживає світ і Україна зокрема, створюють загрозу потрапляння у ситуацію торгівлі людьми практично всіх соціальних груп населення. Низка факторів, а саме: збройний конфлікт на Сході країни, підвищення рівня мобільності населення, поява внутрішньо переміщених осіб та пов’язані з цим трудова міграція населення сприяють, на жаль, поширенню випадків учинення цих злочинів.
В Україні діє Національна “гаряча лінія”з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за номерами телефонів 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 123 (безкоштовно з мобільних).Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми,” торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища, або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Слід зазначити, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі.
Основними вразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику та можуть потрапити до торгівців людьми є:
незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;
молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;
сільське населення;
внутрішньо переміщені особи;
іноземні громадяни – трудові мігранти;
особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;
бідні, малозабезпечені особи;
особи з проблемами психічного здоров’я.
Найбільш вразливими до торгівлі людьми, категоріями населення є:
- жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);
- чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі до трудової експлуатації);
- діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).
Торгівля людьми - злочин, за вчинення якого в Україні передбачено кримінальну відповідальність на строк до 15 років позбавлення волі.
Торгівля людьми є третім за прибутковістю видом злочинної діяльності, після продажу зброї та наркотиків.Вонамає різні види, серед яких примусова праця, рабство, звичаї подібні до рабства, сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, примусова вагітність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, використання у жебрацтві, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, продаж дитини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 № 29 Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми.
Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевих органів самоврядування із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.
Міжнародні нормативно – правові документи, що регулюютьреалізацію політики з питань протидії торгівлі:
- Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацієювід 02.12.1949 року;
- Конвенція ООН про права дитинивід 20.11.1989 року;
- Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16.05.2005р.;
- Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007 року;
- Протокол про попередження і припиненняторгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, щодоповнюєКонвенцію ООН протитранснаціональноїорганізованоїзлочинностівід 15.11.2000 року;
Нормативно – правова база України у сферіпротидіїторгівлі людьми.
- Закон України „Про протидіюторгівлі людьми” від 20 вересня 2011 року № 3739;
- Постанова КабінетуМіністрівУкраїни „Про Національного координатора у сферіпротидіїторгівлі людьми” від 18 січня 2012 року № 29;
- Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року” від 21 березня 2012 року № 350;
- Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми” від 23 травня 2012 № 417;
- Наказ Міністерства соціальної політики України від 30.07.2013 № 458 „Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі,людьми;
