Ще раз про скарлатину
Ще раз про скарлатину
Скарлатина — гостре антропонозне інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом.
На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1–9 років.
Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes).
Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій.
Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів.
Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак, бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.
У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт з червоними сосочками. Зникнення нальоту може призвести до «малинового язика». Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять. Висипання зберігаються приблизно протягом тижня, після чого може з’явитися лущення. Крім того, обличчя може почервоніти, а ділянка навколо рота може виглядати блідою («блідий носогубний трикутник» або «скарлатинозний трикутник»).
Стрептококові інфекції групи А, в тому числі й скарлатина, найчастіше передаються шляхом прямої передачі від людини до людини. Зазвичай передача відбувається через слину або виділення з носа від інфікованої людини. Хворі на скарлатину набагато частіше передають цього збудника іншим, ніж безсимптомні носії. Умови скупчення людей, наприклад у школах або дитячих садках, сприяють передачі інфекції. Скарлатина може поширюватися, також, через одяг, побутові предмети, продукти харчування, брудні руки, інколи через подряпини та порізи на шкірі.
Профілактика захворювання полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Хворим на скарлатину слід перебувати в ізоляції 10 днів, якщо перебіг захворювання легкий і без ускладнень. Після цього терміну їм ще 12 днів не можна відвідувати місця великого скупчення людей: школи, офіси, тощо. Тож ізоляція триває протягом мінімум 3 тижнів.
Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний.
На ранніх термінах вагітності скарлатина може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах – викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.
У дорослих скарлатина проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.
На жаль, від скарлатини не існує вакцини і попередити зараження неможливо.
До загальних профілактичних заходів належать:
•харчування, багате на вітаміни;
•провітрювання та вологе прибирання приміщення, в якому перебувають діти і дорослі;
•дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
•загартовування та заняття спортом;
•лікування всіх хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).
При перших ознаках хвороби обов’язково зверніться до лікаря для уточнення діагнозу і призначення правильного лікування!
Бережіть себе та близьких!
