ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕО
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕО
Інфекційний мононуклеоз – вірусна інфекція, що характеризується ураженням лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, ангінозним синдромом та лихоманкою. Збудник – вірус Епштейна–Барр (ВЕБ, EBV), герпесвірус 4 типу.
Як і вірус простого герпесу, ВЕБ після первинного інфікування пожиттєво персистує в організмі. Захворюваність реєструється цілий рік із сезонними підйомами восени та взимку (не навесні!).
Джерело інфекції – хвора людина або безсимптомний носій. Вірус періодично виділяється зі слиною протягом усього життя.
Шляхи передачі:
контактний (поцілунок, спільний посуд, іграшки, забруднені слиною);
гемотрансфузійний (переливання крові, трансплантація органів/кісткового мозку).
Інкубаційний період: 4–6 тижнів (21–45 днів).
Сприйнятливість загальна, особливо висока у дітей та підлітків. Імунодефіцити сприяють тяжкому перебігу.
Клінічна картина часто маскується під ГРВІ, тому діагноз встановлюють із запізненням.
Основні симптоми:
підвищення температури (іноді тривале, незначне);
закладеність носа, хропіння уві сні;
біль у горлі, збільшення мигдаликів, білий наліт;
зерниста задня стінка глотки;
млявість, швидка втомлюваність ;
можливий висип (макулопапульозний, уртикарний або петехіальний);
збільшення печінки та селезінки;
характерні зміни у загальному аналізі крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).
Прогноз у більшості випадків сприятливий, але можливі небезпечні ускладнення:
обструкція дихальних шляхів (гіперплазія мигдаликів);
розрив селезінки (рідко, але летально!);
автоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенія, неврологічні ускладнення.
Профілактика:
Ізоляція хворого на 3 тижні (до зникнення клінічних проявів).
Дотримання гігієни: окремий посуд, уникати поцілунків, не ділитися їжею/напоями.
Донорські обмеження: особи, які перенесли мононуклеоз або цитомегаловірусну інфекцію, не можуть бути донорами крові/органів протягом 6 місяців (або довше за показаннями).
При перших симптомах обов’язково звертайтеся до лікаря!
Бережіть себе та близьких!
